Той, хто прагне вижити, потрібно звільнитися від Страху — від того, що ховається за рогом, дихає у спину й дивиться з розширеними від жаху очима. Страх — у останніх істеричних рядках щоденника вмираючої від голоду «жертви катастрофи». Страх крутить колеса старенького вантажівки й колеса зломленого «господарського агрегату». Він перекручує риси літнього обличчя. Страх співає вічну — безкінечну! — баладу про гнучку кулю. Він струменить у річкових протоках і забарвлює воду кров’ю. Ви дійдете до кінця — і ніби прокинетеся. Так обіцяє вам Стівен Кінг. Але, як відомо, кошмарні сни залишаються у пам’яті надовго. Переклад: Наталія Рейн, Ірина Гурова, Віктор Вебер, Олександр Корженевський