Повісті (хуабень) — героїчні, чарівні, любовні — створювалися середньовічними оповідачами і згодом опрацьовувалися письменниками. У них звучить то давній популярний сюжет, то древнє літературне джерело, подане під впливом і з додаванням міського фольклору. Постійними героями цих оповідей є торговці й розбійники, перевертні й духи, воєначальники, співачки й монахи; фантастика тут поєднується з реальністю, з описом побуту низів. Переклад з китайської — Д. Воскресенського. Поезії з повістей «Золотий угорь», «Таємний договір», «Триразово оживший Сунь», «Суддя Сюй бачить сон-загадку», «Людська нога», «Вкрадена наречена», «Спалення храму Драгоцінного Лотоса», «Поспішна жартівливість», «Застряглий у халепі Чжан Проныра», «Мо — красуня, що просчиталася», «Шлях до Небесних воріт», «Закляття даоса», «Повернена коштовність», «Любовні забави Веньжэня» — подаються у перекладах І. Смирнова. Поезії з повістей «Повість про вірну дружину», «Пустотливі витівки Порожнього Дракона», «Три промахи поета», «Помста лисиці», «Пригоди хвастуна», «Несподіване відкриття», «Повість про Білу Змію», «Наказаний любитель розваг», «Дві монахині й розпусниця», «Злостиве схожість», «Поле алих квітів» — у перекладах Л. Черкасського.