Перший том охоплює історію Туви від найдавніших часів до 1917 року. Другий том повністю присвячений історії тувинського народу післяжовтневого періоду й до початку 60-х років нашого століття. Перед авторами першого тому стояла дуже складна й відповідальна задача — дослідити й відтворити історію тувинського народу, який до XX століття не мав власної писемності. Радянська історична наука вже накопичила значний досвід у вивченні історії безписемних і малописемних народів. Вона не лише спростувала антинаукові твердження західних буржуазних учених про відсутність власної історії у безписемних народів і про поділ народів на історичні й неісторичні, а й розробила методи та прийоми дослідження їхньої історії, ґрунтуючись на комплексі різноманітних історичних джерел. Серед них, окрім писемних матеріалів різними мовами, що містять згадки про досліджуваний народ, важливу роль відіграють археологічні пам’ятки, різноманітні етнографічні матеріали, а також фольклор, топоніми, етноміка, дані палеоантропології й лінгвістики.