Багато років тому я попросив Юрія Володимировича Нікуліна прочитати мій роман про зоозоопарк. Його відгук був опублікований у першому виданні цієї повісті. Ми подружилися: якось склалося так, що приїжджаючи до нього в гості, я завжди приносив підбірку свіжих анекдотів для його колекції. Тому, у певному сенсі, Юрій Володимирович дав мені схвалення на шлях до письменницької діяльності. Щоразу, приїжджаючи до Москви, я приносив Нікуліну нові анекдоти та тости. Дуже хотілося зловити його на незнанні деяких із них. Але більшість уже були у його збірці. Я привіз кілька сотень анекдотів і тієї сумної осені. Ці анекдоти йому вже не знадобилися… І я вирішив опублікувати цю колекцію невостребованих тостів і анекдотів як пам’ять про великого людину. Не зараз, а колись пізніше, коли час трохи згладить гіркоту втрати! Думаю, якби Юрій Володимирович був живий, він би схвалив цей випуск. В. Круковер, письменник вересень 1997 року