Рівно двадцять вісім хвилин — щоб описати коло на кільцевій гілці улюбленого, напівзабутого міста. Після багатьох років він повернувся додому й не впізнав його. Кількість за кількістю він усе відкладав пересадку на рідну червону гілку, прагнучи насолодитися дорогою додому. Він народився в найкращій державі на землі — таке він запам’ятав із дитинства, і це важливіше за політику й економіку. Вона втомилася жити чужими історіями. Один сірий день змінювався іншим у давно набридлому галасливому місті. Двадцять вісім хвилин — щоб закохатися з першого погляду. Двадцять вісім хвилин — щоб зробити перший крок. Двадцять вісім хвилин — щоб вийти разом.