Колись Мао Цзедун назвав китайський народ «чистим аркушем паперу, на якому можна написати будь-які ієрогліфи». Так само він ставився і до міста Китаю в часи Культурної революції. Однак дії Мао здаються дрібничками у порівнянні з політикою його послідовників, які відмовилися від будь-яких обмежень — сьогодні Китай переживає масштабну урбанізацію, якої світова історія ще не знала. У своєму есе відома синологиня Джулія Ловелл аналізує політику країни у сфері архітектури та міського будівництва. Учасників цього процесу чимало — це і західні архітектурні зірки, які злітаються до Китаю, наче мухи на солодке, і політичні дисиденти, такі як Ай Вейвей, і непокірні мешканці, які без страху співають пісні, спостерігаючи, як наближаються бульдозери. Переклад: Оксана Якименко