«Холодний дім» — дев’ятий роман Чарльза Діккенса, написаний у 1853 році, який відкриває період його художньої зрілості. У цій книзі автор змальовує різноманіття британського суспільства вікторіанської епохи — від аристократичної верхівки до світу міських підворіть — і розкриває таємні зв’язки між ними. Початки й кінцівки багатьох глав наповнені високою риторикою у стилі Карлейля. Зображення судового процесу в Канцлерському суді, виконане Діккенсом у гротескній, майже кошмарній тональності, викликало захоплення таких авторів, як Федір Кафка, Валентин Бєлий і Володимир Набоков. Останній присвятив розбір цього роману лекцію з циклу про найвидатніші романи XIX століття. Як і більшість інших творів автора, «Холодний дім» перед появою окремим виданням виходив у вигляді щомісячних випусків — всього 20 частин з березня 1852 року до вересня 1853-го. Відповідно, у 1853 році роман був опублікований окремо з ілюстраціями Х. Н. Брауна. У 1854 році в журналі «Отечест­венные записки» з’явився перший російський переклад. Ілюстрації: «Фіз» (Х. Н. Браун). Переклад: Меліта Іванівна Клягіна-Кондратьєва. Коментарі: Б. Томашевський, Д. Шестаков. Друге, оновлене видання перекладу.