Неповторна й майже дитяча безпосередність відрізняла Константина Едуардовича Ціолковського від інших. Через глухоту, рано залишившись наодинці з собою, зі своїми думками, він вимірював життя і світ власною мірою, сам визначаючи межі між реальністю та уявою. І стирав їх. Як ідеальний мрійник, найбільше його захоплював повітря — і політ. З цієї пристрасті з’явилися креслення дирижаблів і проєкти космічних кораблів для подорожей за межі земної атмосфери. Ці фантазії та розрахунки, ймовірно, і принесли йому славу. Однак не менше уваги заслуговує філософія цього універсального людства. У різних формах Константин Ціолковський неодноразово наголошував, що для нього найважливіше — «не прожити даремно життя», зробити щось корисне для людей. Саме цій ідеї був присвячений його життєвий шлях, і тому він малював у своїй уяві світлі картини майбутнього, що має статися.