У оповідях Бредбері, мов у чарівному калейдоскопі, кольорові скельця складаються у яскраві картинки, кожна наступна — фантастичніша за попередню. Одні сцени лякають, інші — легкі й повітряні. Тут можуть водитися тигри, а там — привиди, що маскуються під людей. Світ письменника непередбачуваний, мов блискавка, що розколює небо. У його уяві політ на мітлі здається реальнішим за швидкий рух поїзда по залізниці. Фантастика у цьому світі — це повітря, яким дихають істоти й предмети, що його населяють. Вибрані для збірки «100 оповідань» твори автор сам відбирав. «Тут зібрано моїх дорогих і близьких друзів — ангелів і демонів моєї уяви», — так написав Бредбері у передмові до цієї книги.