Тонкий психологізм оповіді, характерний для книг Мар’яни Романової, змушує читача повірити у містичні події її історій. Революційний Петербург, сучасна Москва, дивне поселення у північних лісах, комуна хіпі сімдесятих, бідна сільська глухоманка в екваторіальній Африці — на тлі цих декорацій розгортається страшна легенда про те, що існують люди, здатні піднімати мертвих із землі. У такій же захоплюючій тональності автор розповідає про село, де зникають люди, про жінку, яка закохується лише в старих чоловіків, про древні жертовні обряди, про ставлення людей до мертвих і смерті, а також про те, що таке смерть за своєю суттю.