Роман «Апельсин втраченого сонця» відомого прозаїка та професійного журналіста Ашота Бегларяна — це не лише оповідь про Велику Вітчизняну війну, у якій брав участь і, на жаль, зник безвісти його дід по батьківській лінії, Сантур Джалалович Бегларян. Автор сам пережив три війни, що розгорнулися наприкінці XX та на початку XXI століть проти його рідної країни — Нагорного Карабаху, що бореться за своє гідне місце під сонцем. Ашот Бегларян глибоко філософськи та тонко психологічно розмірковує над проблемами війни і миру у глобальному масштабі, зокрема — у неспокійному Закавказзі. Створюючи яскраві та цілісні образи, він показує на конкретних реальних прикладах, як через війну найпростіші людські мрії залишаються нездійсненними, і як важко дітям вірити у сонячну казку з щасливим фіналом — таку, яку, з точки зору дитини, малює їм життя. У підсумку письменник доходить висновку, що людська «правда», віддалена від Божої краси й Істини, втрачає сонячне світло всередині і дуже часто втілюється у потворності, однією з крайніх форм якої є війна. Назва роману — досить складна — точно передає нелегкі роздуми автора про війну й мир у рідному краї в різні періоди часу, а також про проблеми, що актуальні сьогодні для всіх «гарячих точок» у різних куточках світу. «Щільний дим війни засліплює блакитне небо, засилаючи на землю безжиттєву темряву, і щоб не дати останньому остаточно поглинути сонце, людям доводиться зривати з денного світила оранжеві, схожі на апельсин, скупчення світла й ховати їх у грудях — ці оранжеві клубки, що живлять святу надію на повернення мирних часів, коли знову з’явиться можливість зібрати по шматочках велике сонце…» — філософськи підсумовує автор. Саме цей образ має слугувати застереженням для всього людства: ми ризикуємо назавжди втратити наше Сонце… У романі використано фрагменти віршів відомого карабахського поета Ернеста Бегларяна, який став прототипом Ерика Багумяна. При описі деяких сцен Великої Вітчизняної війни автори зверталися до спогадів ветерана війни з Нагорного Карабаху — Александра Сулейманяна. Для створення обкладинки використана робота Айка Саадяна, а ілюстрація — його ж.