Звонять дзвінки, дзвінки, всюди дзвінки, хрррш! Заводна ялинка врізалася у стіну і зупинилася там, скриплячи гілками. Тим метався по кімнаті, не знаходячи собі місця. Минуло майже без руху, а він страшенно хотів спати. Дорослі шуміли і сміялися у залі, а Федір грав у «Зіркових рейнджерів», сердито відповідаючи братові, що підійшов. За вікном сипав неприємний сніг — не пухнасті сніжинки, а моросить разом із дощем, тож прогулянок і запланованих катань на лижах не буде. Подарунки вже куплені і заховані у коморі — напевно, дрібниці: нова куртка чи енциклопедія. У Тима защеміло в очах, він змахнув сльозу від образи, але не заплакав. Він уже дорослий, десять років… майже десять. А чоловіки не плачуть…