Азраїл жив, Азраїл живе, Азраїл житиме! Пішки Богів не вмирають, а лише входять у сплячку. І ось знову Азраїл відчув себе мислячим існуванням, прокинувшись від тривалого забуття. Знову його розум спілкується з вищою сутністю всесвіту, зависаючи десь у ніщо. Так само, як тоді… Тільки тепер усе інакше — його чекає новий Бог і давно знайомий світ. Земля! Другий десятиліття двадцять першого століття! Тіло й особистість юнака з небагатої родини, що покінчив життя самогубством, а також безліч вражень від нового часу — часу перемоги розуму, терпимості й вседозволеності… Але найголовніше — повна відсутність того повідка, що тиснув на його шию все попереднє життя! — Старий світ мертвий і смердить, розкладається. Саме час його поховати та звести щось особливе. Хіба ні, Зуріель? — Як наказуєте, мій пане. Ваші вороги будуть у жаху!