Азраїл жив, Азраїл живе, Азраїл житиме! Пішки Богів не вмирають, а лише входять у сплячку. І знову Азраїл відчув себе мислячим існуванням, прокинувшись від довгої забуття. Його розум знову спілкується з вищою сутністю всесвіту, зависнувши десь у ніщо. Так само, як колись... Та тепер усе інакше — його чекає новий Бог і давно знайомий світ. Земля! Другий десяток століття! Повністю сформоване тіло і особистість юнака, що покінчив життя самогубством, з заможної сім’ї, а також безліч вражень від нового часу — епохи перемоги розуму толерантності й вседозволеності... Але найголовніше — повна відсутність того нашийника, що тиснув на його шию все попереднє життя! — Старий світ мертвий і смердить, розкладаючись. Саме час його поховати і звести щось особливе. Чи не так, Зуріель? — Як наказуєте, мій пане. Ваші вороги будуть у жаху!