З того дня, коли семнадцятирічну Лелю Величкіну жорстоко побили і зґвалтували, минуло чимало часу. Тому пошуки злочинця поліцією не дали результату: дівчину паралізувало, вона довго була без свідомості й не могла дати жодних свідчень. Співчуття спонукало аматорського приватного детектива Ларису Котову, дружину «нового росіянина», взятися за цю справу. Одним із перших натяків у розслідуванні стала розповідь матері Лелі — напередодні візиту Кетової вона перевозила доньку через дорогу на інвалідному візку і помітила, як змінилося обличчя дівчини, коли мимо проїхала яскраво-червона машина з тонированими стеклами і пом’ятим крилом. Серце підказало матері — автомобіль якось пов’язаний із тим, що сталося з її донькою…