— Привіт! — ??? — Привіт, кажу! — Хто ти? — До цього ми ще дійдемо, а поки маю для тебе дві новини. З якої почати? Тут потрібно було сказати цьому голосу, що перед тим, як питати, добре б було дати характеристику новинам: адже якщо одна погана, а інша хороша — це одне, а якщо одна погана, а друга дуже погана — зовсім інше. Заспокоює лише те, що якщо це реанімація, і голос із темряви — лікар, то він мав би сказати, що зі мною все гаразд, а не знущатися своїми питаннями. Так, приймемо за аксіому — над умираючими й інвалідами не знущаються! Тоді все не може бути надто погано. — Ей, ти чого там завис? Хватить зволікати! — Не ляпайся… де я? — Ну що за людина… хм… не важливо, ти весь мій план розмови зриваєш. Спершу тобі сказати хорошу новину чи одразу все по-чесному? — Кажи як є. — Не, так не цікаво, тоді ти не оціните всю красу буття. Тож спершу — хороша новина: Реінкарнація існує!