Як часто, особливо в молодості, ми б’ємося об заперті двері. Шукаємо за ними палку любов, африканські пристрасті, яскраве, несподіване життя, наповнене неймовірними подіями. На жаль, зазвичай ці двері залишаються закритими. Але у своєму безудержному прагненні до «кінематографічного» життя ми не помічаємо, що поруч із закритими дверима зазвичай є й відкриті. Там нас раді, там нас чекають. І у звичайному житті справжня любов і стабільність — це щастя, а вулкан пристрастей годиться хіба що для романів. Марія Метлицька не потребує представлення. Її книги люблять, читають і передають із рук у руки. Це ті книги, що можуть підтримати в скрутну хвилину, коли не знаєш, як діяти і з ким поділитися. Під обкладинкою цієї книги — повість і два оповідання, з’єднані єдиною ниткою. Що краще — синиця в руці чи журавель у небі? Що обрати: постійно стукати у зачинені двері чи увійти у незаперту, за якою тебе чекають? Адже пристрасті не тривають вічно, а спокійна, «звичайна» любов, як з’ясувалося, — справжнє щастя.