Шолом-Алейхем (псевдонім Ш. Рабиновича, 1859–1916) почав писати ще з дитячих років. «Страстю до писання, як це дивно не звучить, — розповідає Шолом-Алейхем у своїх автобіографічних записах, — у мене сталося з красивого почерку... За красиво написане завдання батько давав мені... по грошу (перший гонорар). Я зшив собі зошит і красивими літерами виклав у ньому («склав») цілий трактат про Біблію та давньоєврейську граматику. Батько був у захваті від мого «твори» і довго носив його у кишені, показуючи кожному перехожому, як чудово пише його син (мені тоді було близько десяти років)...» Творчість Шолом-Алейхема неймовірно багатогранна. Він і прозаїк, і драматург, і критик, і поет, видавець літературних альманахів та блискучий читач власних оповідань. У всіх своїх насичених глибоким соціальним змістом творах він зображував важке життя народу в умовах царської Росії.