Книга «Шлях води» по праву може вважатися лебединою піснею Алана Уотса — його духовним заповітом всім тим, хто продовжує подорож живописними просторами між двох вічностей: вічністю до життя і вічністю після неї. Здавалося б, якщо автор не пропонує нам змінювати цей світ, що він взагалі може сказати — як по-новому побачити життя, про яке всі від малого до великого знають, що воно непередбачуване, швидкоплинне і далеко не завжди радує нас? І все ж автор знаходить, що сказати. Відомий своїми багатьма книгами («Шлях Дзена» та «Книга про Табу» — лише перші з перших у російському перекладі), Алан Уотс знову захоплює нас яскравим стилем викладу, очевидністю та витонченістю спостережень, їхньою неймовірною глибиною. З неповторним майстерністю він повертає нас у третю, а насправді єдину справжню вічність — у потік справжнього, — туди, де кожне питання відповідає самостійно, де й гадки немає про проблеми. За кілька місяців до своєї смерті, у листопаді 1973 року, Алан Уотс зафіксував цю унікальну, містичну атмосферу, переосмислюючи древню, таку ж стару, як світ, філософію Дао. Щоб по-новому поглянути на життя, щоб повернутися до джерел світу у миті теперішнього, каже він, насправді нічого не потрібно змінювати — достатньо лише усвідомити те, що говорили китайські мудреці тисячі років тому, але що є актуальним для будь-якого місця і будь-якого часу… Хоча книга «Шлях Води» залишилася незакінченою, головне, що автор встиг сказати — і це головне зараз перед вами, надруковане чорним по білому на сторінках.