Додаток до журналу «МОДЕЛІСТ-КОНСТРУКТОР» На початку Другої світової війни з’явився і швидко поширився новий вид бойової техніки — бронетранспортер. Його появу можна вважати революційним зрушенням у тактиці ведення бою сухопутними військами. Без бронетранспортерів не проводилася жодна наступальна операція. Про роль і значення цього виду техніки у війні свідчать обсяги виробництва: у Німеччині було випущено понад 22 тисячі одиниць, у США — понад 67 тисяч, у Великій Британії та країнах Співдружності — близько 76 тисяч. Радянський Союз під час війни не випускав бронетранспортери власного виробництва, але за ленд-лізом отримав понад 8 тисяч 500 машин, які добре зарекомендували себе в Червоній армії. Два з них — колесний повнопривідний «Скаут» МЗА-1 і напівгусеничний М2 — стали прототипами перших радянських бронетранспортерів післявоєнного часу — БТР-40 і БТР-152. Ці машини стали першими масовими бронетранспортерами в армії і сприяли створенню мотострілецьких військ, які замінили піхотні з’єднання. Розробка нових радянських багатоколісних бронетранспортерів почалася у 1957–1958 роках і фактично велась за конкурсною системою. До початку 60-х років були створені дослідні зразки шестиколісного ЗІЛ-153, восьмиколісного ГАЗ-49, колесно-гусеничного «Об’єкта 19» із Рубцова, машини «560» із Митищ і Кутаїських бронетранспортерів «1015Б» і «1020Б». Прийнятий на озброєння БТР-60П (ГАЗ-49) став предтечею цілого сімейства бойових броньованих машин, представники якого — БТР-60ПБ, БТР-70 і БТР-80 — сьогодні перебувають на озброєнні Російської армії, прикордонних і внутрішніх військ, а також морської піхоти.