Король МакКлауд спустився з пагорба, галопом мчався крізь Хайлэндс у напрямку до Кільця, що належало МакГілам. Сотні його людей їхали поруч, борючись за життя, коли коні стрімко спускалися з гори. Він відкинувся назад, підняв свою плеть і різко вдарив нею свого коня — підганяти його не було потреби, але МакКлауду подобалося хльоскати тварину. Йому подобалося завдавати болю. При вигляді картини, що розгорнулася перед його очима, у МакКлауда майже потекли слинки — ідилічна сільська місцевість МакГілам, беззбройні чоловіки на полі, напівоголені через літню спеку жінки біля будинків, що сушили білизну на мотузках. Двері були відчинені, по дворі вільно бродили курчата, котли вже кипіли, обіцяючи вечерю. Думаючи про руйнування, яке він принесе, про здобич, яку захопить, про жінок, яких зневажить, МакКлауд ширше усміхнувся. Він майже відчував смак крові, яку збирався пролити…