Відомий як ніхто з єврейських письменників його часу. Кожна єврейська сім’я вважала за необхідне придбати тоненьку п’ятакопієчну брошурку з його оповіданням на суботу — інакше це не була б справжня субота. «Запитують мене ті, хто мене знає й бачить щодня, коли я пишу? Чесно кажучи, сам не знаю. Так я пишу: на ходу, на бігу, сидячи в чужому кабінеті, у трамваї, і саме тоді, коли мені морочать голову щодо якогось лісу, або дорогого маєтку, якогось заводика — саме тоді народжуються прекрасні образи й виникають найкращі думки. А відорватися ні на мить, ні на секунду, щоб усе це зафіксувати на папері — неможливо. Хотілося б усім комерційним справам згоріти! Хотілося б згоріти всьому світу! А тут приходить дружина й говорить про квартплату, про гроші на вступ у гімназію; м’ясник — джентльмен, він погоджується чекати; лавочник, навпаки, підлий — відмовляється давати кредит; адвокат погрожує описати стільці (дурень! він не знає, що вони вже давно описані)…»