Великий автор найчарівніших і найзворушливіших казок світової літератури — Ганс Христиан Андерсен — назвав найголовнішу з них «Казка мого життя». У ній немає злих відьм, добрих фей або чарівних подарунків фортуни. Його герой мандрує світом і з однієї епохи потрапляє в іншу не на казкових калошах чи у розкішних каретах. Втім, саме його безперервні подорожі та зустрічі з різними людьми того часу стали джерелом натхнення. «Як горець вирубує сходинки в скелі, так і я повільно, наполегливо здобував собі місце в літературі», — зізнавався Андерсен наприкінці життя. І письменник пішов із життя, будучи оточеним любов’ю свого народу та всіх, хто хоча б раз прочитав хоча б одну з його історій — великий казкар. Щиро повторюючи, що його життя справді — казка, наповнена дивовижними подіями, Андерсен залишив автобиографію, яка це підтверджує: він захопливо описує своє дитинство і розповідає про досягнення, незважаючи на бідність і страждання, великої мети, яку він поставив перед собою.