Ніч. На вулиці хурделиця. Сніг засипає дорогу, автомобіль застрягає. Перед конвоєм постає дилема: або з високою ймовірністю всі замерзнуть і загинуть, або ризикнути й випустити «зеків», які зможуть витягнути машину. Як кажуть, за законом чи… Прагнучи врятувати від смерті обмороженого акордеоніста, його старий знайомий — «слухач» — одразу падає без ознак життя, смертельно поранений «бдительною» чергою ще до того, як сержант, що дивився косо, зробив черговий постріл. — За що?.. — замовк у здивуванні, губи його застигли в мовчазному здивуванні. Адже він просто хотів врятувати для людства ці «акордеонні пальці». Ідея твору категорично стверджує, що якби «слухачу» було поставлено зверху умову: «Не рятуй хлопця — і залишишся живим», все одно сталося б саме те, що сталося. Особистість залишається собою незалежно від того, у що сьогодні вдягнена.