«Проти Сен-Бьова» — збірка критичних статей і есе Марселя Пруста (1871—1922). У цій книзі Пруст вступає у суперечку з відомим літературним критиком Шарлем Огюстеном де Сен-Бьовом (1804—1869), засновником біографічного методу в літературознавстві. Сен-Бьов у своїх судженнях здебільшого спирався на особисте знайомство з письменниками, тоді як Пруст вірить, що твір створює глибоке, сокровенне «я» людини, відмінне від її публічної особистості. На його думку, про письменників слід судити за їхніми книгами, а не навпаки — книги за авторами. Ведучи розумовий діалог із покійним критиком, Пруст аналізує вірші Шарля Бодлера та Жерара де Нерваля, романи Гюстава Флобера й Оноре де Бальзака, твори Толстого й Достоєвського, картини Гюстава Моро, Антуана Ватто та Клода Моне. Але «Проти Сен-Бьова» — це не просто сукупність сухих теоретичних есе, а живий літературний розповідь, у якому головний герой-оповідач і його улюблена мама обмінюються враженнями. На сторінках книги Пруст-критик перетворюється на Пруста-письменника, а з статей народжується «У пошуках втраченого часу». Формат PDF A4 збережено у видавничому макеті книги.