У двадцять п’ятій книзі серії некромантка й мисливиця на вампірів Анита Блейк дізнається, що зло кожен сприймає по-своєму. Вона ніколи раніше не бачила Даміана, свого слугу-вампіра, у такому стані. Світанок не приносить йому мирної смерті, якої він так безнадійно прагне. Замість цього його мучать жорстокі нічні кошмари та кровавий піт. Тепер, коли Даміан настільки вразливий, Анита відчуває, що без нього їй важко. Той вампір, що створив його і протягом століть піддавав мукам, можливо, втратив контроль і дозволив вампірам-злочинцям почати свою жорстоку різню, порушивши один із найсуворіших заборон. Хтось скаже, що головний мотиватор — це любов, але й ненависть теж допомагає діяти. І коли Анита приєднується до свого друга Едуарда, щоб зупинити різню, Даміан буде поруч із нею, навіть якщо це означає повернутися у країну, яка породила всі його кошмари, у місце, що ще менш гостинне до вампірів, найманців і некромантів.