Спочатку Андрюха й у думках не мав наміру купувати цей намордник. Він ніколи не надягав його Семену, і йому й не потрібно було. У спокійного й добродушного пса не було ані натяку на агресію, незважаючи на досить грізний вигляд і вражаючі розміри. Семен дістався Андрюсі ще двомісячним цуциком. Тоді, вісім років тому, Андрюха, який ніколи не тримав собак, раптово обміняв у п’яного чоловіка біля універмагу скигливий клубочок шерсті на пляшку «Столичної». І вже через рік став власником сорокакілограмового добродушного велетня з густою, кучерявою шерстю, яка переходила у буйно кучеряву, пухнасту шубу…