Вона сама не помітила, як сказала: «Так». Потім навіть сама не могла зрозуміти, чи було це свідомо, чи спрацював ефект несподіванки. Як би там не було, відповідь була позитивною, і почалися підготовчі кроки. Спершу вирішили просто зареєструвати шлюб — щоб дотриматися формальностей і запустити бюрократичний механізм: все ж таки, шлюб із громадянином іншої країни — справа особлива, що вимагає тісних зв’язків не лише з одним, а з двома державами. Спершу поставлять штамп у паспорті, а весілля зіграють потім. І не просто, а обов’язково грандіозне, щоб запам’яталося на все життя. Вона сподівалася, що збережеться краса, романтика і любов. Він — що забудеться дірка у бюджеті, у яку могли вилитися її спогади…