«Нас обвенчає прилив…» — поема про кохання, яке долає все, що змінює світ героїв, що здавався їм майже незмінним. Фредерик і Жанетта мали зв’язати себе шлюбними узами з іншими людьми, але їхнє знайомство доленосно робить неможливим життя один без одного, навіть не тримаючись за руки. Однак руки їх розводить відповідальність перед тими, хто їх любить. Саме життя малює сумний прогноз для союзу «чистого» молодого чоловіка і дівчини, яка не відзначається високими моральними принципами. Та любов Жана Ануя порушує межі норм: для нього зрада — лише миттєве відхилення від обіймів, і саме у трагедії він знаходить свій справжній тріумф.