Ти «злитий» із цим світом. Тепер твоє свідомість — частина жорстокої ігрової всесвіту. Старе реальне тіло вже розклалося, і куди виходу немає. Що ж тоді робити? Намагатися вижити будь-якою ціною. Адже кожна смерть тут може стати остаточною для твого розуму. Хто потрібен така гра? Чому сюди вливають свідомості сотень тисяч померлих людей? Чия безумна фантазія створила світ, де навіть боги сходять із розуму? ПС: Роман іноді може бути трохи жорстким. Прошу враховувати це. Кожен лайк і позитивний коментар мотивують писати далі. Віковий рейтинг: +18. Продовження — ТУТ, у книзі «Похід за Іскрою».