Чим більше я спостерігаю за світом, тим менше він мені подобається, — писала Джейн Остен у своєму романі «Гордість і упередження». Галантні кавалери, красиві сукні, бали, вірші, прогулянки у каретах — все це лише зовнішній фасад. Насправді ж життя було набагато прозаїчнішим. Через високий рівень смертності почали популярними ставати фотографії «пост-мортем», на яких зображували сім’ї разом із щойно померлим родичем, а досвідчений фотограф підфарбовував відкриті очі померлого. Учениць престижних пансионів тримали на голодній дієті, і в результаті у світ виходили виховані, але глибоко хворі жінки. Яким було бути жінкою у суспільстві, де лікарі серйозно вважали, що всі органи, які роблять жінку відмінною від чоловіка, — це… патологія? Як жили, про що говорили і про що мовчали сестри Бронте, Джейн Остен та інші видатні жінки найяскравішої епохи в історії Великої Британії?