У складанні цієї книги я керувався простим принципом. Для мене «одеський гумор» — дуже широке поняття. Це, якщо можна так сказати, будь-який гідний рівень гумор, пов’язаний з Одесою. Насамперед, звісно, це твори авторів, що народилися в місті. Причому незалежно від того, про що вони писали й де здобули літеральну славу. Далі — це не одесити, але ті, хто довго мешкав у місті й починали свою літературну діяльність саме тут. Також — це люди, без одеських коренів, але які талановито й весело писали про Одесу та одеситів. І нарешті, я сміливо можу стверджувати, що до «одеського гумору» належать і тексти авторів із інших міст, які вперше з’явилися друком саме в одеських виданнях (згадаймо «Крокодила» початку століття та «Фонтан» кінця). Головне — у всіх цих текстах, як я сподіваюся, присутня те, що я називаю одеською складовою — живий інтонаційний колорит, парадоксальність і водночас особлива легкість викладу.