На світанку на площу Висельників вивели страчених. Двоє: худий лисий шахрай і міцний рудий іноземець. Їх вигнали з королівських підземель на світ Божий і, бичами, погнали до місця страти. Сонце лише зійшло, а натовп уже заповнив площу, прагнучи видовищ. Мрачно сварилися міські бідняки, жартували недоладні торговці, а ремісники та майстри тихо покашлювали у кулак. У королівстві знали толк у публічних стратах. Щоранку тут відрубували голови. Інших, правда, спалювали, а тих, кого легше було — швидко зводили з життя, щоб порадувати ворон, що за останні роки розмножилися у величезній кількості…