Шлях вниз. Чортові щупальця знову стріляли, але тепер їх було вже на два відростки більше, а до всього — ще й голова чудовиська. Його рот широко розкрився, і з нього з’явилися мільйони мух, які кружляли навколо мене, залазили у очі, волосся, вуха й обличчя. Я відмахувалася від них, мотала головою і намагалася втекти, тримаючись із усіх сил, щоб не знудило, але правда була в тому, що я була не такою швидкою. Комахи виконували свою роботу, і коли я намагалася прорватися крізь щільну живу масу, відчула, як щось товсте й холодне обхопило мою щиколотку. Коли Роуз закричала, я завертілася, відбиваючись від щупальця, напівзлякано, думаючи, що втратю, а потім зможу знову поставити ногу, — і в той самий час половина мене не турбувалася, чи втрачу я кінцівку, головне — звільнитися. Але нічого не виходило. Пенемю тягнув мене прямо у пекло.