«Продавщиця Зінаїда з сусіднього гастроному — така сварлива, що й генерали, й її колеги-продавці губилися від її нахабства. На головах у них були солом’яні «шоломи», а на великих руках — яскраві перстні. Він завжди дивувався цьому. Зінаїда була справжнім дияволом, всесвітнім злом: грубою, істеричною та безсумнівно крадійкою. Причому крадійкою нахабною, цинічною, яка не боялася нікого й нічого. А з його дружиною, усміхненою й лагідною, вона мовчки зупинялася. Миттєво, за мить, коли помічала Зою біля прилавка. Навіть намагалася посміхнутися. Її посмішка, звісно, більше нагадувала крокодилячий оскал, але вона все ж посміхалася! Кивала й усміхалася…»