На портретах ренесансних монархів та їхніх дворянських осіб шовкові панчохи бездоганно облягають ноги — у реальності таке стало можливим лише у XX столітті з появою еластичних синтетичних тканин. Це лише один із прикладів того, як художники виправляють повсякденні недосконалості модного костюма, наближаючи його до ідеалу. Картини демонструють нам, яким мав би бути наряд (а не як він виглядав насправді), повністю розкриваючи його естетичний і чуттєвий потенціал. Книга Енн Холландер «Матерія зримого» присвячена такій ідеалізації й стилізації людської фігури — процесам, у яких мода й живопис йдуть пліч-о-пліч, натхненюючи й підживлюючи один одного. Вплив моди на живопис найбільше помітний у тому, що навіть оголена фігура на полотні набуває пропорцій, актуальних для того часу. З іншого боку, живопис винаходить пози, які стають невід’ємною частиною модного лексикону: так, кокетливо виглядающе з-під складок тканини оголене плече з барокових зображень каючоїся Марії Магдалини з часом переходить у фотографії голлівудських актрис. Особливу захоплюючу тему становить роль живописних драпіровок, які, починаючи з робіт Мікеланджело, цілком підкоряються художній ідеї, ігноруючи закони фізики. Книга Холландер допоможе поглянути і на добре знайомі шедеври мистецтва, і на сучасну моду, а також на ті способи стилізації тіла, які вона пропонує.