У 1936 році в Амстердамі вийшов роман «Лже-Нерон» — твір видатного німецького письменника Ліона Фейхтвангера, який напередодні опублікував першу та другу частини епічної «Трилогії про Іосифа Флавія». Сюжет, що виник у процесі роботи над цим монументальним історичним полотном про давньоримського історика єврейського походження, надихнув Фейхтвангера створити окремий роман про долю гончара Теренція, який оголосив себе чудом, що врятувався від імператора Нерона. І досі цей компактний, майже випадково створений роман залишається одним із найулюбленіших у творчому спадку письменника для багатьох його шанувальників. Роман «Іеффай і його донька», також увійшовши до збірки, у багатьох сенсах є вершиною творчості Фейхтвангера. У ньому знову звучить єврейська тема, яка більш або менш очевидно простежується у більшості його творів. Але крім того, цей роман — результат багаторічних роздумів про долю біблійного Іефая, що глибоко вразила автора ще в дитинстві, — про трагічне протистояння людини безвихідному стеченню обставин. «Іеффай і його донька» був опублікований за рік до смерті письменника.