Історія Радянського Союзу часто вимірюється десятками й сотнями мільйонів трагічних і насильницьких смертей — від голоду, репресій, воєн, а також катастрофічних наслідків соціальної та економічної політики радянської влади. Однак величезна кількість жертв радянського експерименту була оточена ще більшою за масштабом смертю: мільйонами людей, які померли від старості, хвороб або нещасних випадків. Книга історика й антрополога Анни Соколової пропонує аналіз державної політики щодо смерті й поховань, а також дивовижних трансформацій похоронної культури у великих містах СРСР. Ця тема довго залишалася в тіні досліджень політичних репресій і воєн, а також традиційної сільської похоронної обрядовості. Якщо ці аспекти радянської смертності досліджені досить добре, то питання про те, яким у матеріальному й символічному вимірі був для звичайного радянського мешканця образ смерті й поховання, залишалося маловивченим. А проте воно має велике значення для розуміння того, ким був (або мав би стати) «новий радянський людина», проголошений революцією. Аналіз трансформацій у сфері похоронної культури допомагає пролити світло й на інше питання: чи був досвід радикальної реформи суспільства в СРСР унікальним, чи, попри всю свою радикальність, він був частиною масштабного модернізаційного переходу до індустріальних суспільств. Анна Соколова — кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту етнології та антропології РАН, викладач програми «Історія радянської цивілізації» МВШСЄН.