У вічній темряві печер сліпі істоти полюють на своїх жертв, орієнтуючись лише на звук. Вийшовши з підземної в'язниці, ці тварини масово шукають поживу, розмножуються та руйнують усе навколо. Шепнути або навіть просто прошепотіти — означає покликати смерть. Поки ці орди руйнують Європу, дівчина слідкує, чи не перепливуть вони пролив. Вже багато років вона глуха і знає, як жити у мовчанні. Безмовність — єдиний шанс її родини вижити. Вони покидають дім, уникають інших, шукають далеке прихисток, тихе місце, де зможуть перечекати чуму. Але чи колись це закінчиться? І яким залишиться світ? «Майстерня симфонії жаху». Крістофер Голден «Що мене завжди захоплює у романах Леббона, — це тонкі характеристики його монстрів. Апокаліпсис у фільмі «Безмовність» — не виняток». — Адам Невілл