Про Данила відомо небагато, і все, що відомо, — здогадки. Дослідники припускають, що Данило був пострижений у Києво-Печерській лаврі, згодом став ігуменом одного з монастирів Чернігівщини й очолив руських паломників, які здійснили «хоження» до Святої Землі у 1104–1107 роках. Ямський історик Карамзін у своїй «Історії держави Російської» висловив припущення, що цей мандрівник міг бути Юріївським єпископом Данилом, поставленим на цю посаду в 1113 році (помер у 1122-му). «Життя і хоження Данила, ігумена руських земель» — не лише найдавніший опис паломництва до Святої Землі, а й одна з перших визначних пам’яток давньоруської літератури. Його мова багата й яскрава, оповідь — натхненна, спостереження — тонкі й різноманітні, духовний світ — широкий. Це твір був поширений і шанований в Україні, про що свідчить понад 150 відомих рукописних списків. Я, недостойний ігумен Данило, найгірший із монахів, смиренний, одержимий багатьма гріхами, незадоволений у всіх добрих справах, — через свої думки й нетерпіння прагнув побачити святе місто Єрусалим і землю обітовану. За Божою допомогою я відвідав Єрусалим і побачив Святі місця, обійшов всю Галілейську землю та святі місця навколо Єрусалиму, де Христос ходив ногами і творив великі чудеса. Я бачив усе своїми грішними очима — те, що беззлобний Бог дозволив мені побачити і що довго прагнув побачити.