Розповідаючи свою історію, автор перетворює її з чужого надбання у щось своє, не просто оживляючи її у пам’яті, а й у певному сенсі знову втілюючи у реальність. Адже ця історія — не вигадка, та й сама по собі вона справжня, але раніше, до слів, їй бракувало справжності. Завдяки спільним зусиллям оповідача й слухача або читача на перилах неймовірного Моста Часу з’являються одна за одною видимі й відчутні відмітки. Тому ось вам історія про Рибника, рибалку і рибку, ще про мокру ворону, про кінець світу і, якщо вже говорити чесно, — і про початок світу. І як добре, що у цьому слові так багато значень — незалежно від того, як його обернеш, усе — правда. Розповісти про це майже неможливо, але без хоча б інколи здійснення неможливого людське життя втрачає свій глибокий сенс.