Я живу й дихаю своїм містом — його туманами, ревунами, океаном, пагорбами, піщаними дюнами, задумливістю Сан-Франциско, по землі якого я ходжу вранці й увечері — містом моїх зустрічей і розставань, де моє житло, книги й фонограф. Так, я люблю це місто, і його непоказність милить моєму серцю. Моя істина полягає в тому, що я зовсім не письменник і не прагну ним бути. Я не намагаюся щось сказати. Мені й не потрібно намагатися. Я говорю про те, що болить. І ніколи не користуюся словником, ніколи нічого не вигадую. Вся проза світу досі залишається поза книгами й мовою, і мені залишається лише ходити містом і дивитися навколо.