Вона опинилася не в тому місці і не в той час… Від її пострілів у мені відлунює ехо, яке дає мені відчути щось… будь-що, окрім болю, що поглинає мене. Це має бути попередженням триматися подалі, але з якоїсь причини вона все ж наближається. Перебиваючи мою мовчазність. Ділячись моєю темрявою. Досить близько, щоб я міг побачити вираз її очей. Там немає страху — лише бажання, що темніє у її погляді під місячним світлом. Вона має бігти. Від мене — далеко, але вона ніколи цього не робить. Вона підходить досить близько, щоб торкнутися, спокушаючи диявола всередині, який прагне викликати руйнування через ту втрату, яку я зазнав. Я беру те, що мені потрібно, перш ніж зрозумію правду. Велична дівчина у тіні, що смакує як гріх — не ангел, що прийшов освітити мій шлях. Вона — одна з нас. Ту, до якої я ніколи не мав торкатися. І вона навіть не підозрює. Вона може стати моїм згубним кроком… Дія «Злого літнього лицаря» розгортається у Лондоні, і всі, окрім Стелли, говорять британським англійським. Це може зробити стиль оповіді незвичним для тих, хто звик до іншого.