Горький написав цей драматичний роман у еміграції, вперше опублікував його у 1926 році. У центрі його — трагедія тих, кого автор називав «залізними людьми» — купців і промисловців, що жорстко пробили собі шлях із низів, дали своїм дітям блискуче освіту й опинилися неспроможними зрозуміти їхні інтереси, ідеали та прагнення. Перед читачем розгортається життя трьох поколінь родини Артамонових — непохитного Іллі Васильовича, людини з волчими хваткою та волчими щелепами, його синів — суворого працьовитого Петра та релігійного праведника Никити — та онуків, які належать уже до іншого покоління: класичного представника російської інтелігенції Іллі і легковажного бонвівана й життєлюбця Якова. У сім’ї руйнуються зв’язки, і на їхню долю насувається загроза руйнування — все те, заради чого було докладено стільки зусиль.