Горький написав цей драматичний роман у вигнанні, вперше опублікував його у 1926 році. У ньому автор присвячує свою розповідь трагедії тих, кого він називав «залізними людьми» — купців і промисловців, що жорстко пробили собі шлях із низів, дали своїм дітям гарну освіту й водночас опинилися неспроможними зрозуміти їхні інтереси, ідеали та прагнення. Перед читачем постає життя трьох поколінь родини Артамонових — непокірного Іллі Васильовича, людини з волчими хваткою та челюстями, його синів — суворого працьовитого Петра та релігійного праведника Никити, а також онуків, що належать вже до іншого покоління: класичного представника російської інтелігенції Іллі та легковажного бонвівана й життєлюбця Якова. У сімейних зв’язках починається руйнування, і на їхню долю нависає небезпека — знищити все те, заради чого було докладено стільки зусиль.