На пероні перед Дрейком стояв поїзд до станції «Смерть». Такий самий, як і всі інші, що відправлялися з вокзалу, — лише його пасажири ніколи не поверталися назад... Кожна станція, на якій він зупинявся, залишала свій слід. Так і «Відчаї» додала свою. Ті, хто був поруч із ним і зміг повернутися, теж трохи змінилися — кожен по-своєму. І всі вони зараз стояли перед зеленим, густим паром паровоза, що їхав у «Смерть». Ніхто, так само як і сам Дрейк, не вірив, що має сенс знову і знову вирушати на станції, намагаючись щось виправити, втрачати друзів і просто тих, чиї обличчя здаються хоча б трохи знайомими.