Я був у великому скрутному становищі: мене чекала термінова поїздка. У десяти милях відсюди в селі мене чекав тяжкохворий. Потужний буран засипав снігом значний простір між нами. У мене була легка візок на великих колесах — те, що потрібно для наших сільських доріг. Закутавшись у шубу, з саквояжем у руці, я вже був готовий виїхати, але все стояв на дворі — не було коня. Де ж коня? Моя власна кобила померла саме минулої ночі, не витримавши випробувань лютої зимової холоднечі. Служниця бігала по селу, намагаючись когось умовити дати їй коня, але марно. Я й сам знав, що нічого не вийде, і стояв тут, мов приклеєний, а сніг засипав мене, все більше перетворюючи на закам’янілий ком…