На Різдво 1932 року Ерик Артур Блейр приніс батькам стопку пробних примірників своєї першої книги «Фунти лиха в Парижі й Лондоні». Прочитавши цю вільну, розмовну хроніку блукань по дну двох європейських столиць, його мати суворо підсумувала: «Це не Ерик». Місіс Блейр була права: автором значився новий, ще нікому не відомий письменник — Джордж Орвелл. Лише згодом, набагато пізніше, його ім’я прогримить по всьому світу, стане символом свободи думки і буде асоціюватися з двома великими творами ХХ століття: повістю-притчею «Ферма тварин» (1945) та романом-антиутопією «1984» (1949). А вже у 1933 році, після виходу повісті «Фунти лиха в Парижі й Лондоні», у літературних колах вперше почали говорити про нового самобутнього письменника. І саме в цьому першому значному творі Орвелла проявилися основні риси його стилю та манери: увага до мови, простота, правдивість і точність — ті ознаки, що, за словами Т.С. Еліота, визначають «глибоку чесну прямоту». Це дебютне, багато в чому автобіографічне оповідання наповнене гумором, легке, динамічне й дотепне. Не дивно, що багато шанувальників творчості Орвелла називають «Фунти лиха в Парижі й Лондоні» своїм улюбленим твором. Ця книга — лише яскравий епізод із великого репортажу про життя, епізод, що викликає одночасно і невільну усмішку, і захоплення.