Стив Альбіні помітний насамперед як музичний продюсер, хоча він і не любить цей термін і воліє, щоб його називали звукоінженер. (Якщо звукозаписна компанія наполягає, то Альбіні себе комфортніше почуває взагалі без будь-якого титулу.) На противагу загальної практики Альбіні не отримує авторські відрахування з кожного проданого екземпляра, того що він зводить або записує. Він бере лише плату за приміщення, якщо запис проходить у нього в будинку на його обладнанні, і, відповідно, якщо запис проходить в іншому місці, то його послуги оплачуються за ковзною шкалою. З цієї причини більшість рекорд-лейблів та продюсерів вважають його «важким». Альбіні налічує близько 1000 робіт, що вийшли з-під його руки. Ось далеко неповний список музикантів, що працювали з ним: Pixies, Bert, Failure, The Frames, Nirvana, Chevelle, Nina Nastasia, PJ Harvey, Low, Blues Explosion, Mogwai, Bush, Cheap Trick, Neurosis, Zeni Geva, Godspeed You! Black Emperor, Mclusky, Fred Schneider, The Auteurs, Mono, Dead Man Ray, The Jesus Lizard, Whitehouse, Made Out of Babies, Songs: Ohia, The Breeders, Pegboy, Poster Children, High on Fire, Fugazi, F-Minus, Leftöver Crack, Slint, Page and Plant, Superchunk, Urge Overkill, Unearthly Trance, The Wedding Present, Zao, Joanna Newsom та Gogol Bordello, а також кілька модерн-хардкор команд, таких як каліфорнійська Trash Talk та амстердамська Vitamin X.

***

У 1993 році Стів Альбіні опублікував есе «Проблема з музикою» (The Problem with Music), в якому висловив свою переконаність у тому, що сучасна музична індустрія, яку контролюють великі компанії звукозапису, неефективний, заснований на експлуатації музикантів і веде до створення музики низької якості. У листопаді 2014 року він виступив на конференції Face the Music у Мельбурні. У своєму виступі він висловив своє захоплення Інтернетом, який зруйнував цю систему та усунув її диспропорції. Він розповів про переваги Інтернету, завершення епохи великих звукозаписних компаній, закон про авторське право та «ліловий карлик у штанах з відкритою дупою».