Настоящее ім’я Джон Гриффіт Чейні (John Griffith Chaney). Народився 12 січня 1876 року у Сан-Франциско. Джек Лондон рано почав самостійну трудову діяльність, наповнену труднощами та позбавленнями. Ще школярем він продавав ранкові та вечірні газети. Після закінчення початкової школи у 14 років влаштувався робітником на консервну фабрику. Робота була дуже важкою, і він покинув фабрику. Також він був «піратом у річкових водах», нелегально ловив устриць у затоці Сан-Франциско (про це описано у «Розповідях рибальського патруля»). У 1893 році він став матросом на промисловому судні, яке вирушало на ловлю котиків біля берегів Японії та у Берингове море. Перше плавання залишило у Лондоні яскраві враження, що згодом лягли в основу багатьох його морських оповідань і романів («Морський вовк» та ін.). Згодом він працював пральником у пральні та кочегаром (про це написано у «Мартині Ідені»). Справжнє захоплення літературою почалося у 23 роки, після повернення з Аляски: перші оповідання про північ були опубліковані у 1899 році, а вже у 1900 — вийшла його перша книга — збірка оповідань «Син вовка». Надалі з’явилися й інші збірки: «Бог його батьків» (Чикаго, 1901), «Діти морозу» (Нью-Йорк, 1902), «Віра у людину» (Нью-Йорк, 1904), «Лунатичний лик» (Нью-Йорк, 1906), «Загублений лик» (Нью-Йорк, 1910), а також романи «Дочка снігів» (1902), «Морський вовк» (1904) і «Мартін Іден» (1909), що принесли письменнику широку популярність. Лондон працював дуже багато — по 15-17 годин щодня. За свою недовгу письменницьку кар’єру він написав близько 50 чудових книг. Джек Лондон помер 22 листопада 1916 року у містечку Глен-Еллен (Каліфорнія). Останні роки він страждав від ниркової хвороби (уремії) і помер від отруєння морфієм, який йому призначили.